Безпосередньо на Курахівському напрямку після того, як противнику вдалося зайняти східну частину села Георгіївка, він здійснив цілу серію так званих «банзай-атак». Сюди ворог залучив більш-менш значні сили піхоти та бронетехніку у щільних бойових порядках, аби максимально швидко виконати найближче завдання — вийти на рубіж Максимільянівка — Гостре.
«Для передових підрозділів ЗСУ було декілька „критичних“ моментів на цьому напрямку, адже противник, також зосередив на цьому напрямку значне угрупування артилерії, — пояснює військовий оглядач. — Однак, переважна більшість цих „банзай-атак“ противника закінчились по різному: або висування колон противника виявлялось ще до рубежів його розгортання й він не встигав до них доїхати у боєздатному стані. Або ж противник таки „проривався“ у тактичну глибину, де натикався на МВЗ. Потім вимушено зупинявся і його методично розносили дронами та протитанковими засобами».
За словами Машовця, на даний час, противник, навіть, «невпевнено контролює» Георгіївку. Однак, у зв’язку із крайніми подіями у районі міста Красногорівка, очевидно, противник найближчим часом розгляне варіант продовження наступальних дій вздовж залізниці, яка веде з Красногорівки у бік Гострого.
«Разом з цим командування УВ „Юг“ концентрують свою увагу на двох дирекціях Парасковіївка — Костянтинівка, у загальній дирекції Солодке — Водяне. Противник, за будь-яку ціну намагається прорватися до дороги 532 й примусити наші передові підрозділи відійти від Володимирівки та з району північніше Микільского, — пише Машовець. — На даний час, противнику вдалося наблизитись до дороги, але „фізично“ її перерізати поки що, не вдалося. Окрім цього, усі спроби противника прорватися безпосередньо з боку Парасковіївки у бік Костянтинівки, вздовж р. Сухі Яли також до результату поки не привели».
Разом з цим Машовець зазначив, що після закінчення боїв за Красногорівку противник отримає підсилення для того, аби мати можливість одночасно діяти у бік Курахового, й на Костянтинівку.
«Тож немає жодного сумніву в тому, що командування противника на даний час заклопотане цілою низкою завдань тактичного масштабу, які мають пряме відношення до головної його цілі – „усунення загрози міста Волноваха“, — пише Машовець. — В сенсі, відсунення українських військ на більш-менш прийнятну відстань від нього та комунікації, які до нього ведуть. На даному етапі, маємо декілька ділянок „напруження“, де російські війська виявляють неабияку активність».
Зокрема оглядач наголошує, що успіх противника в районі Красногорівки, дозволить ворогу не тільки створити локальне положення «напівохоплення», а й ще одну проблему — дозволить активізуватися у бік — Зоряне та Олександропіль, по обох берегах р. Лозова, прямо з боку Красногорівки, тобто, безпосередньо на Курахівському напрямку.
«Противник, зовсім не випадково концентрує свої головні зусилля саме у бік Курахове. Він, таким чином, очевидно, має певні плани на створення північного фасу „напівохоплення“ більшого масштабу, ніж на Селидівському напрямку — Вугледарсько-Курахівського, — додає Машовець. — Ситуація, у цьому сенсі, полегшується для противника тим фактом, що південний фас, на якому оперують сили й засоби УВ „Восток“, вже, по суті, створений».
За словами Машовця, нині противнику доводиться докладати головних зусиль на суттєво рознесених флангах. Тому, очевидно, командування УВ «Юг», у цьому сенсі, вимушено застосовувати принцип поетапної концентрації зусиль, на відміну від УВ «Центр», яке намагається одночасно наступати по всій своїй смузі.