Коли ж більш-менш комфортне житло вдалося знайти — наступний етап шокував родину: договір про оренду, надісланий власниками нерухомості. Сума, яку вимагали з родини на момент складання договору, була захмарною.
«Житло — зовсім не дешеве: ми розраховували. що будемо платити до 15 тисяч за оренду, але єдиний варіант, який вдалося знайти, був більше цієї суми плюс комунальні. Але нам уже конче треба було їхати з Покровська, тому погодились на цей варіант — грошей принаймні вистачить, щоб перезимувати. Але більше нас здивував договір, який надали власники житла: з нас хотіли отримати сплату за перший та останній місяць проживання, плюс завдаток у розмірі оплати оренди ще за один місяць та комісію ріелтору. Тобто разом це було майже 80 тисяч. Таку суму сплатити одразу ми не могли».
В цьому випадку орендодавець пішов на зустріч родині й відмовився від сплати за останній місяць. Сума була зменшена, і люди отримали житло.
«Коли ми все це проходили — я завжди думала про людей, які не мають таких грошей, щоб заплатити їх за житло. Навіть не згадуючи пенсіонерів — їм буквально нікуди їхати, жодну оренду вони не витягнуть — ні на пенсію, ні на субсидію. Тому люди лишаються у своїх розбитих будинках, бо їм немає за що жити. Як почалася евакуація з Покровська, у соцмережах з’явилася купа оголошень від родин з дітьми та тваринами, які ніяк не могли знайти житло. Навіть людей старшого віку не хотіли заселяти, коли квартири для них шукали їхні діти. Наші знайомі розповідали, що у Дніпрі їм відмовили через прописку в Донецькій області. Тобто сусіднє Дніпро, яке саме може по факту стати прифронтовим містом, відмовляє з шокуючою байдужістю людям, які рятуються від війни й шукають не безплатне житло, а готові платити. Якась частина людяності в цій області просто вмерла», — розповідає Софія.
Жінка зауважує: єдиним прийнятним за цінами варіантом для тисяч людей з Покровського напрямку стали Харківщина та Запорізька область, Кривий Ріг тощо, які так само обстрілюються щодня і є ризиковими. Так само часто люди вимушено переїжджали в Одесу, бо там квартири дешевші.
Але і в цих містах деякі переселенці потрапляли в жахливі ситуації. Знайомі Софії домовилися про оренду житла в Одесі. Поїхали туди машиною — разом з подружжям їхав маломобільний хворий батько. Коли приїхали на адресу — з’ясувалося, що господарі передумали здавати це житло родині. Покровчанам прийшлося ночувати у машині. Згодом вони знайшли інше житло.
Донеччанка також зауважує: найбільше і її, й переселенців турбує, що за всі роки війни Україна, зокрема Міністерство реінтеграції, так і не спромоглися вирішити питання житла для ВПО. Більшість переселенців залишається сам на сам з цією проблемою. На сьогодні це одна з головних причин, чому на окупованих територіях лишаються тисячі українців. Оскільки розраховувати на власні сили з нерегульованим ринком нерухомості та мінімальними виплатами переселенцям надважко.